понеділок, 23 березня 2020 р.

Всесвітня історія 3 група, І курс


Тема: Болгарія у 1920-1930-і роки
Необхідно опрацювати §18 підручника І.Щупак 10кл.Всесвітня історія. Рівень стандарту, с.117-120. Підручник можна скачати у розділі «Підручники». Домашнє завдання :
1. Зробити конспект параграфа.
2. Дати відповіді на 3, 5, 7, 9 питання на с.120.
3. Вивчити дати.
4. Мислю творчо й самостійно: 
Які уроки, на Вашу думку, мало б винести керівництво сучасної Болгарії з історії своєї країни у міжвоєнний період?
Болгарія, яка в роки Першої світової війни була членом Четверного союзу, ще в ході війни пережила революційну кризу. Після прориву військами Антанти болгарського фронту у вересні 1918 р. у війську почалося стихійне повстання. Повсталі пішли на столицю - Софію. Для переговорів з повстанцями уряд царя Фердинанда направив делегацію, серед членів якої були й популярні у народних масах діячі лівого Болгарського землеробського народного союзу (БЗНС) О. Стамболійський і Р. Даскалов. Однак Даскалов приєднався до повстанців і проголосив Болгарію республікою на чолі із Стамболійським. Останньою територією, що захопили повстанці, було село Владай у 15 км від столиці. Невдовзі повстання було придушене. 29 вересня 1918 р. Болгарія першою з країн Четверного союзу вийшла з війни, новим царем став син Фердинанда - Борис III. У цей час зросла популярність Болгарської компартії (БКП), що утворилася у 1919 році.
На виборах у Народне зібрання більшість голосів отримали БЗНС і БКП. Цар доручив О. Стамболійському сформувати уряд. Комуністи не захотіли співробітничати з Селянською партією, і незабаром (1920 р.) було сформовано однопартійний уряд з представників БЗНС. Уряд О. Стамболійського у 1920 - 1923 рр. провів реформи:
- встановлено 8-годинний робочий день;
- розпочата аграрна реформа;
- запроваджено прогресивне оподаткування.
У зовнішній політиці уряду не вдалося пом'якшити умови Нейського мирного договору, за яким Болгарія втратила 10% території і частину озброєння, їй було заборонено мати регулярну армію.
Частина фінансово-промислової буржуазії і реакційного офіцерства, яка об'єдналася у спілку "Народний зговір", була незадоволена реформами уряду.
В ніч з 8 на 9 червня 1923 р. за підтримки царя Бориса здійснено реакційний державний переворот, міністрів і депутатів від БЗНС заарештували, О. Стамболійського по-звірячому вбили. Було встановлено профашистську диктатуру. В новому уряді основні пости зайняли військові, реформи припинили, почалося переслідування діячів БЗНС і БКП. БКП, що в ході перевороту не виступила проти змовників, вважаючи, що йде боротьба між міською і сільською буржуазією, 22-23 вересня 1923 р. підняла антифашистське повстання. Метою його були ліквідація диктатури і прихід до влади робітничо-селянського уряду. Опорними пунктами повсталих стали Старозагорська округа (південна Болгарія) і м. Фердинанд (нині - Михайловград) у північно-західній Болгарії. Повстання зазнало поразки, загинули близько 20 тис. повстанців.
Змовники з "Народного зговору" не змогли оздоровити економічну ситуацію в країні, тому лідер "Зговору" А. Цанков поступився владою більш поміркованим діячам своєї спілки, а на виборах 1931 р. перемогла опозиція, яку становили буржуазні партії і праве крило БЗНС.
У країні тривала діяльність фашистських організацій - "Народно-соціальний рух", "Звено". 19 травня 1934 р. лідер "Звена" полковник К. Георгієв здійснив новий переворот. Була встановлена фашистська диктатура, скасована Конституція, розпущено парламент, заборонено політичні партії та профспілки, введено монополію держави на зовнішню торгівлю. Однак Борис III, використовуючи протиріччя у таборі фашистів, сприяв падінню уряду Георгієва, і у 1935 р. до нього перейшла вся повнота влади. Монархо-фашистська диктатура протрималася у Болгарії до вересня 1944 року.

Немає коментарів:

Дописати коментар