Тема: Югославія у 1920-1930-ті
рр.
Опрацювати §19 с.122-126
підручника І.Щупак 10кл. Всесвітня історія.
Рівень стандарту. Підручник
можна скачати у розділі «Підручники».
Домашнє завдання :
1. Зробити конспект
параграфа.
2. Дати відповіді
на питання на с.126., питання 7 письмово.
3. Вивчити дати
с.126.
4. Мислю творчо й
самостійно:
Як Ви вважаєте, які
проблеми Югославії, що обумовили її розпад на початку 1990-х років, були
породжені у 1918 -1939 рр.?
Тема. Югославія у
1920-1930-ті рр.
Мета уроку:
створити умови для розвитку історичної компетентності учнів,
розвитку інтересу
до вивчення світової історії, логічного мислення, історичної грамотної мови,
самоконтролю
виховання ключових
історичних компетентності.
Очікувані
результати: після уроку здобувачі освіти зможуть:характеризувати особливості
соціально-економічного та політичного розвитку нової незалежної європейської
держави Югославії ; хронологічно
співвідносити події та явища теми.
Тип уроку:
комбінований
Хід уроку
1. Організаційний
етап. Мотивація навчальної діяльності здобувачів.
2. Актуалізація
опорних знань:
1. Знайдіть та
назвіть на карті територію та столицю
Югославії.
2. Пригадайте, коли і до складу якого
військового блоку входила країна під час Першої світової війни.
3. Вивчення нового матеріалу :
3.1 Утворення Королівства сербів, хорватів і
словенців
3.2 Національне питання в Югославії
3.3 Видовданська Конституція 1921 р.
3.4 Державний переворот 1929р. і встановлення
монархічної диктатури
3.5 Югославія в 1930- ті роки
3.6 Державний переворот 1941 р.
Югославія — таку
назву отримала держава, що утворилася 1929 р. внаслідок об’єднання кількох
південнослов’ янських земель. Серед них були як незалежні держави — Сербія,
Чорногорія, так і землі, що входили до складу Австро-Угорщини, — Хорватія,
Боснія,Герцеговина, Словенія , Далмація, Воєводина. У політичному, економічному
й культурному житті одразу виникли складні проблеми, пов’язані з боротьбою між
великосерб- ською буржуазією та хорватськими й словенськими сепаратистами. В
уряді королівства головні посади належали сербським політикам, декілька
міністерських портфелів віддали тим хорватам і словенцям, котрі були
прибічниками централізації. У державному апараті, поліції та армії переважали
серби.
Найбільш економічно
розвиненими регіонами були Словенія і Хорватія, яких не влаштовувала
відсутність реальної влади у новій державі. Гострі суперечності виникли в
зовнішньополітичній діяльності. Хорватія традиційно орієнтувалася на Німеччину,
Словенія — на Австрію, Сербія — на Росію, а Боснія — на мусульманські країни.
Ця орієнтація склалася історично й продовжувала зберігатися в майбутньому.
Найгострішими були релігійні суперечності, що пояснювалися приналежністю
народів Королівства до різних віросповідань: православного (серби і
чорногорці), католицького (хорвати, словенці), мусульманського (серби Боснії,
які сповідували іслам). У країні виникла взаємна релігійна нетерпимість
народів.
Національне питання
в Югославії
Найбільш гострим
питанням для Королівства стала великосербська політика, яку проводили король та
уряд. Унітарне Югославське королівство на чолі з сербською династією
Карагеоргієвичів не враховувало особливостей історичного розвитку та по-
літичного стану народів і територій, які входили до нього. Тому національне
питання протягом усього міжвоєнного часу було тією віссю, навколо якої вирувало
внутрішньополітичне життя країни.
Вибухонебезпечна
ситуація складалася в Косові, де після поразки від турків 1389 р. Сербська
держава припинила існування. У національній самосвідомості сербів Косово
посідало особливе міс- це, адже тут перебував центр сербської державності.
Проте від кінця XVII ст. сербське населення з різних причин почало залишати
свою прабатьківщину, переселяючись переважно до Воєводіни, а на їхнє місце
турецька адміністрація поселяла албанців. Невдовзі албанці склали тут більшість
населення.
Албанізація Косова
— роз’ятрена рана у сербській національній свідомості. У міжвоєнний період в
цьому регіоні виникали числен- ні конфлікти між сербами та албанцями.
Прогресивні сили і в Хорватії, і в Словенії, здіймаючи прапор націоналізму,
прагнули суве- ренітету й незалежності, що відповідало настроям значної частини
жителів цих районів королівства. Загострення національних суперечностей
призвело до військово-монархічного перевороту в січні 1929 р.
Видовданська Конституція 1921 р.
28 чеврня 1921 р. у
день св..Виду Установчі збори ухвалили Конституцію Королівства сербів, хорватів
і словенців, названу Видовданською. Королю, особу якого оголосили недоторконною
Основний закон надавав великі права: разом з Народною скупщиною (парламентом)
він здійснював законодавчу владу, через Раду міністрів – виконавчу. Крім цього,
королю належало право здійснювати зовнішню політику, він був верховним
головнокомандуючим.
4. Рефлексія:
1. Які проблеми
залишалися нерозв’язаними у Королівстві?
5. Підсумок уроку.
Немає коментарів:
Дописати коментар