Основи правових знань 3 група, 1 курс

Тема: Господарство і право

План

1. Поняття господарського права та його роль у регулюванні господарських відносин.

2. Система господарського права.

3. Господарське законодавство, господарські правовідносини.

4. Суб’єкти господарського права.

5. Правове становище підприємств і об’єднань.

Господа́рське право — це галузь права, норми якої регулюють відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності, пов'язаної із виготовленням та реалізацією продукції, виконанням робіт та наданням послуг для задоволення суспільних потреб та потреб окремих споживачів. Нормативною основою господарського права виступає господарське законодавство.

Господарська діяльність як предмет регулювання господарського права виділяється своєю складністю, багатоетапністю, професійним і систематичним характером, що відрізняє цю діяльність від споживчих відносин, де цілком діють норми цивільного права.

Концепція господарського права заснована на узгодженні приватноправових (горизонтальних) і публічно-правових (вертикальних) відносин у сфері господарювання, що передбачає формування відповідних правових норм на основі поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин та державного регулювання макроекономічних процесів.

Вважається, що поза таким узгодженням приватноправові і публічно-правові відносини у сфері господарювання розвиваються різноспрямовано, суперечать один одному, стримуючи розвиток економічних відносин і створюючи колізії в їх правовому регулюванні.

Система господарського права – це розташування господарсько-правових актів з урахуванням їх зв'язків і властивостей.

Систематизація господарського законодавства:

За юридичною силою:

положення Конституції України щодо забезпечення державою соціальної орієнтації економіки України (ст. 13), права громадян на підприємницьку діяльність (ст. 42) і приватну власність (ст. 41), щодо основних основ державного регулювання суспільних відносин у сфері вітчизняної економіки (ч. 4 ст. 13, статті 42, 92 та ін.);

закони України, що регулюють господарські відносини, провідне місце серед яких займають кодифіковані акти: Господарський кодекс України, положення Цивільного кодексу; Закони України "Про ліцензування певних видів господарської .діяльності" від 01.06.2000 р.; "Про інститути загальною інвестування (пайові і корпоративні інвестиційні фонди) від 15.03.2001 р.; "Про кооперацію" від 10.07.2003 р.;

декрети Кабінету Міністрів України;

постанови Верховної Ради України;

постанови Кабінету Міністрів та укази Президента України; нормативні акти інших центральних органів виконавчої влади (наприклад, накази Міністерства аграрної політики України від 07.11.2006 р. № 651 "Про постійно діючий тендерний комітет" і Міністерства органів України від 28.04.2006 р, №415 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати");

регіональні нормативні акти, які приймаються органами місцевого самоврядування відповідно до делегованих державою повноважень і встановленого порядку;

локальні нормативні акти, які укладаються безпосередньо суб'єктами господарювання.

За предметними критеріями розрізняють:

компетентні нормативні акти, тобто нормативно-правові акти різної юридичної сили, які визначають правове становище суб'єктів господарського права (розділ II "Суб'єкти господарювання" Господарського кодексу України; Закон України "Про господарські товариства");

договірне право як інститут господарського законодавства, який регулює зобов'язальні відносини у сфері господарювання. До цього інституту належать норми Господарського кодексу України (розділ 20 "Господарські договори", розділи 20-36); Цивільного кодексу (розділи 52-54, 56, 58, 60-77), Закони "Про інвестиційну діяльність", "Про поставки для державних потреб", "Про інноваційну діяльність".

До окремих інститутів господарського законодавства входять нормативні акти, які регулюють ринок капіталів, страхування, інвестиційну діяльність, зовнішньоекономічну діяльність, порядок розгляду господарських спорів і т. ін.

Таким чином систематизація в господарському праві – це діяльність законодавця та інших суб'єктів з об'єднання господарсько-правових норм у єдину, внутрішньо узгоджену систему.

Види систематизації:

кодифікація – вид систематизації законодавства, який упорядковує об'єднання правових норм на основі єдності предмета регулювання в новий нормативно-правовий акт (кодекс);

облік господарського законодавства – вид систематизації в господарському праві, який сприяє об'єктивному аналізу стану чинного законодавства правотворчими органами, їх своєчасному реагуванню на необхідність усунення неузгодженості, прогалин і проведенню з цією метою офіційної систематизації законодавства:

журнальний облік – опис реквізитів, джерел господарського права у спеціальних журналах за датою прийняття, юридичною силою актів, на підставі алфавітно-предметної класифікації та ін. чи за предметними ознаками виходячи з тематичної структури галузі господарського права;

збереження контрольних текстів – систематичне внесення до текстів офіційних видань законів і підзаконних актів усіх змін, що відбулися в цих актах, та офіційних підстав цих змін;

автоматизований облік – формування комп'ютерної нормативної бази даних, що містить опис відповідних реквізитів актів і зміст їх офіційних видань;

картотечний облік – формування картотеки (можливий комп'ютерний варіант), що складається з карток, з описом реквізитів актів на хронологічній, алфавітній, алфавітно-предметній основі;

інкорпорація – вид систематизації, який зовнішньо опрацьовує та поєднує правові норми (чи нормативно-правові акти, у яких вони містяться) у єдині збірники за визначеними критеріями (ознаками): предметним, системно-предметним, хронологічним, алфавітним і та ін.:

офіційна, що її здійснюють компетентні органи, яким для цього не потрібні спеціальні повноваження;

неофіційна, яку здійснюють різні організації та приватні особи за їхньою ініціативою;

консолідація – вид систематизації, який упорядковує розрізнені правові норми (чи нормативно-правові акти) за предметною ознакою в єдиний (чи збільшений) акт у визначеній логічній послідовності з "чищенням" змісту норм (відповідно до прийнятої б спеціальному порядку їх нової редакції):

офіційна, що її здійснюють компетентні органи, яким для цього не потрібні спеціальні повноваження;

неофіційна, яку її здійснюють різні організації та приватні особи за їхньою ініціативою.

Домашнє завдання: зробити конспект теми.

Питання № 3-5 на самостійне опрацювання