Тема: Цивільне право і
відносини, що ним регулюються
План
1.
Поняття
цивільного права України
2.
Цивільне
законодавство
3.
Цивільні
правовідносини та їх регулювання
4.
Суб’єкти
цивільних правовідносин.
5.
Юридичні
особи
6.
Об’єкти
цивільних правовідносин
Зробіть
конспект за даним планом
Перегляньте відео «Цивільні
правовідносини та їх регулювання» за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=CBuO59Zyk4M
Цивільним законодавством регулюються цивільні відносини, тобто майнові та
особисті немайнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному воле
вияві, майновій самостійності їх учасників, у тому числі відносини, які складаються
у сфері підприємництва.
Зауважимо, що до
майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному
підпорядкуванні однієї сторони іншій, а також до податкових, бюджетних відносин
цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Учасниками цивільних відносин є фізичні особи, юридичні особи, держава Україна,
Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші
суб'єкти публічного права.
Загальними засадами цивільного
законодавства є:
1) неприпустимість
свавільного втручання у сферу особистого життя людини;
2) неприпустимість
позбавлення права власності, крім випадків, передбачених виключно законом;
3) свобода
договору;
4) свобода
підприємництва;
5) судовий захист
будь-якого цивільного права у разі його порушення;
6) справедливість,
добросовісність та доцільність.
Основу цивільного
законодавства України становить Конституція України. У свою чергу, основним
актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Іншими
актами цивільного законодавства є також закони України, які видаються
відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України. У разі прийняття
закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж Цивільний кодекс, закон
набуває чинності, якщо відповідні зміни внесені до Цивільного кодексу.
Відзначимо, що
цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.
Акти цивільного законодавства і
договір.
Учасники цивільних
відносин мають право укласти договір, який не передбачено актами цивільного
законодавства, а також мають право врегулювати у договорі, що передбачений
актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими
актами. Крім того, в договорі вони мають право відступити від положень, які
визначені в актах цивільного законодавства, і самостійно врегулювати свої
відносини. Разом з тим, вони не можуть відступити від положень, про які йдеться
у актах цивільного законодавства, якщо у них прямо зазначено про це, а також у
разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства
випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Цивільні відносини
можуть також регулюватися звичаєм (в тому числі звичаєм ділового обороту).
Звичаєм визнається правило поведінки, яке не передбачене актами законодавства,
але є усталеним, таким, що широко застосовується у певній сфері відносин, проте
не суперечить положенням актів цивільного законодавства. Він може бути зафіксований
у відповідному документі.
Підставами виникнення цивільних
правовідносин (прав та обов'язків), зокрема, є:
1) договори та інші
угоди;
2) створення творів
науки, літератури, мистецтва, винаходів та інших результатів інтелектуальної
праці;
3) заподіяння шкоди
іншій особі;
4) безпідставне
збагачення;
5) інші юридичні
факти. Вони можуть також виникати безпосередньо з підстав, передбачених актами
цивільного законодавства.
Суб'єкти цивільних
правовідносин
Фізичною особою визнається людина як учасник цивільних правовідносин. Цивільна
правоздатність, тобто здатність мати цивільні права та обов'язки, визнається за
всіма фізичними особами. Вона виникає у момент народження фізичної особи і
припиняється у момент її смерті. У випадках, передбачених законом, охороняються
інтереси дитини, що зачата, але ще не народилася.
Щодо обсягу
цивільної правоздатності, підкреслимо, що за всіма фізичними особами визнається
здатність мати рівні цивільні права та обов'язки. Фізична особа має усі
особисті немайнові права та здатна мати усі майнові права, передбачені
Цивільним кодексом, зокрема право приватної власності, право користування
житловими приміщеннями, право на підприємництво, право заповідати та
успадковувати майно, бути стороною в договорах. Вона здатна мати також інші
цивільні права, не передбачені Цивільним кодексом, якщо вони не суперечать
законам України та моральним засадам громадянського суспільства. Фізична особа
здатна мати обов'язки як власник, підприємець, сторона у договорі, а також як
учасник інших цивільних правовідносин, передбачених законом.
Фізична особа
набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям. Ім'я фізичної особи,
яка є громадянином України, становить прізвище, власне ім'я та по батькові,
якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини.
Місцем проживання вважаються житловий будинок, квартира, інше помешкання у
відповідному населеному пункті, де фізична особа постійно або переважно
проживає. Фізична особа, якій виповнилося 14 років, вільно обирає собі місце
проживання.
Цивільна дієздатність визнається за фізичними особами, які усвідомлюють
значення своїх дій та можуть керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної
особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно
їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні
обов'язки, самостійно їх виконувати та відповідати у разі їх невиконання.
Повна цивільна дієздатність фізичної особи настає з виповненням 18 років (повноліттям). У разі одруження
до досягнення повноліття фізична особа набуває повної дієздатності з моменту
реєстрації шлюбу. У разі розірвання шлюбу до повноліття набута повна
дієздатність зберігається. У разі визнання шлюбу недійсним із підстав, не
пов'язаних із протиправною поведінкою того з подружжя, яке є неповнолітнім,
набута ним повна цивільна дієздатність зберігається.
Часткова цивільна дієздатність властива особам, яким не виповнилося 14 років (малолітні особи). Такі
особи мають право: 1) самостійно вчиняти дрібні побутові угоди. Відзначимо, що
угода вважається дрібною побутовою, якщо вона задовольняє побутові потреби
особи, стосується предмета, який має невисоку вартість, та відповідає її
фізичному, духовному чи соціальному розвиткові; 2) вкладати кошти у банківські
(кредитні) установи та розпоряджатися ними; 3) здійснювати особисті немайнові
права автора на твори науки, літератури та мистецтва, об'єкти промислової
власності або інші результати своєї творчої діяльності, що охороняються
законом. Відзначимо також, що малолітні не несуть цивільно-правової відповідальності
за заподіяну ними шкоду.
Неповна цивільна дієздатність осіб віком від 14 до 18 років (неповнолітніх). Крім угод,
передбачених для обсягу часткової дієздатності, особи віком від 14 до 18 років
мають право: 1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або
іншими доходами; 2) самостійно здійснювати права автора на твори науки,
літератури та мистецтва, об'єкти промислової власності або інші результати
своєї творчої діяльності, що охороняються законом; 3) бути членами та
засновниками громадських і кооперативних організацій відповідно до закону про
такі організації та до їхніх статутів. Неповнолітні особи вчиняють інші угоди
за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.
Відзначимо також,
що на угоди щодо транспортних засобів або нерухомого майна, які вчиняються
неповнолітніми особами, згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників має
бути дана письмово і нотаріально посвідчена.
Неповнолітній
самостійно несе відповідальність за невиконання договору, укладеного ним
самостійно згідно із законом. Він же сам відповідає за невиконання договору,
укладеного зі згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у
неповнолітнього немає майна, достатнього для відшкодування збитків, додатково
відповідають батьки (усиновлювачі) або піклувальники.
Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи. Суд може обмежити цивільну дієздатність
фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який суттєво впливає на
її здатність усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними, а також у
разі, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними
речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона
за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.
Над фізичною
особою, яка обмежена у дієздатності, судом встановлюється піклування. Така
особа може самостійно вчиняти лише дрібні побутові угоди. Угоди щодо
розпорядження майном вчиняються нею за згодою піклувальника. Одержання заробітку,
пенсії, стипендії, інших доходів особи, яка обмежена у дієздатності, та
розпоряджання ними здійснюються піклувальником. Піклувальник може письмово
дозволити фізичній особі, дієздатність якої обмежена, самостійно одержувати
заробіток, пенсію, стипендію й інші доходи та розпоряджатися ними.
Визнання фізичної особи недієздатною. Фізична особа може бути визнана судом недієздатною,
якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу здоров'я не здатна
усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними. Якщо суд відмовить у
задоволенні заяви про визнання особи недієздатною і буде встановлено, що вимога
була заявлена недобросовісно, особа, якій такими діями була заподіяна моральна
шкода, має право вимагати від заявника її компенсації.
Над недієздатною
особою судом встановлюється опіка. Така особа не має права вчиняти будь-яких
угод. Угоди від імені такої особи та в її інтересах укладає її опікун. За
позовом опікуна, органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність
особи і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або
значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність
усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.
Фізична особа може
бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її
постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. Фізична особа
може бути оголошена судом такою, що померла, якщо у місці її постійного
проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а
якщо вона пропала безвісно за обставин, що загрожували смертю або дають
підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести
місяців. Фізична особа, яка пропала безвісно у зв'язку з воєнними діями, може
бути оголошена судом такою, що померла, після закінчення двох років від дня
припинення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи, що
заслуговують на увагу, суд може оголосити фізичну особу такою, що померла, і до
закінчення цього строку, але не раніше шести місяців.
Немає коментарів:
Дописати коментар