22.11. 2021

 ВОП "Європейський вибір України. 3 група ІІІ курс

Шановні здобувачі освіти, продовжуємо навчання.

Фото виконаних робіт надсилайте у Вайбер або Телеграм

Тема: Функції та пріоритетні напрямки у роботі Європейського Парламенту

   Наразі, Європейський Парламент (англ. European Parliament) – це одна з п’яти (з 1 грудня 2009 року – семи ) інституцій Європейського Союзу.

 

    Починаючи з 1979 року Європейський Парламент обирають прямим загальним голосуванням; місця в ньому розподілені між країнами-членами відповідно до чисельності населення ай від її впливу на вирішення спільних проблем держав ЄС за принципами «знижуваної пропорційності»: мінімум 6 представників від держави, максимум – 96.

 

    Парламент виконує такі основні функції:

• разом з Радою, бере участь у законодавчому процесі через численні процедури (процедура спільного ухвалювання рішень, процедура співпраці, узгодження, консультативний висновок тощо);
• контролює діяльність інституцій Союзу, затверджуючи склад Комісії (та через право висловлювати їй вотум недовіри), а також через письмові й усні запити, які він може адресувати Комісії та Раді;
• поділяє з Радою бюджетні повноваження, а саме: ухвалює річний бюджет та контролює його виконання.

   Європарламент також призначає омбудсмена, уповноваженого розглядати скарги від громадян Союзу з приводу порушень у діяльності інституцій та органів Спільноти. Зрештою, Парламент може створювати тимчасові комітети з розслідування, чиї повноваження не обмежуються вивченням діяльності інституцій Спільноти, а можуть поширюватись і на дії країн-членів із впровадження політики Спільноти.

 

  Амстердамський договір спростив законодавчий процес, фактично скасувавши процедуру співпраці (її ще використовують при розв'язанні деяких питань, що належать до розділу «Економічний та монетарний союз») і значно розширивши сферу застосування процедури спільного ухвалювання рішень.

 

   Ніццький договір (набрав чинності 1 лютого 2003 року), своєю чергою, додав Парламентові ваги в законотворчому процесі, ще більше розширивши сферу застосування спільного ухвалювання рішень і надавши йому право звертатися до Суду Європейських Спільнот на тих самих умовах, що й інші інституції.

 

  1 грудня 2009 року набув чинності Лісабонський договір про реформу інститутів влади Євросоюзу. На відміну від проекту Конституції ЄС, «Договір про реформи» не містить згадки про конституційні символи ЄС – прапор, гімн і єдину валюту. Разом з тим, він передбачає введення поста президента Європейської Ради, яка обиратиметься на два з половиною роки, і представлятиме організацію на міжнародному рівні. Верховний представник із загальної зовнішньої політики й політики безпеки, згідно з угодою, матиме фактичні повноваженнями міністра закордонних справ ЄС. Він зводиться в ранг заступника голови Єврокомісії і йому передаються функції єврокомісара з загальної зовнішньої політики та європейської політики сусідства. Крім цього, Лісабонський договір містить статтю про можливість виходу зі складу ЄС, рішення про яке ухвалюватиметься за підсумками переговорів.

 

   Європейський Парламент є наднаціональним органом, який представляє інтереси понад 370 мільйонів громадян держав – членів ЄС.

 

   У статті 4 Договору про Європейський Союз зазначено, що здійснення завдань, покладених на Співтовариство забезпечується: Європейським Парламентом, Радою ЄС, Комісією ЄС, Судом ЄС, Рахунковою палатою.

 

   Серед них політичними органами є Рада, Комісія та Парламент. При цьому лише в окремих випадках кожен з цих органів може приймати самостійні рішення. На практиці ж вирішення спільних проблем держав-членів Європейського Союзу здійснюється спільними зусиллями декількох інституцій ЄС через різноманітні механізми погоджувального прийняття рішень.

 

    Згідно Лісабонського договору Європейський парламент, з одного боку, стає більш значущішим, оскільки матиме статус, рівний статусу Ради, а з другого, планується оптимізувати його діяльність, зокрема шляхом зменшення кількості депутатів до 750.

 

Структура та порядок діяльності європейського парламенту.

 

Сесії

 

    Європейський Парламент здійснює свою діяльність на постійній основі. Постійним місцезнаходженням Парламенту є Страсбург (Франція), окремі засідання проводяться у Брюсселі (Бельгія).

 

Рішення

 

    Кворум (мінімальна кількість присутніх, необхідна для прийняття рішень) становить не менше 1/3 від загального складу Парламенту.

 

   Рішення приймаються абсолютною більшістю всіх членів Європейського Парламенту. Для певних рішень передбачені спеціальні процедури (висловлення негативної оцінки діяльності Європейської комісії вимагає підтримки 2/3 депутатів).

 

Голова

 

   Обирається на два з половиною роки шляхом таємного голосування.

 

   Здійснює керівництво роботою Парламенту та його органів. Відкриває, зупиняє та закриває засідання. Слідкує за дотриманням Регламенту, забезпечує порядок, надає слово, оголошує голосування, повідомляє про його результати, передає в комітети інформацію, яка їх стосується тощо.

 

Бюро Парламенту

 

   Вирішує деякі фінансові, організаційні, адміністративні справи депутатів, організацій при Парламенті, його секретаріату та інших органів. Вирішує питання, пов’язані з проведенням засідань, укладає штатний розклад для Генерального секретаріату Європейського Парламенту, розробляє проект бюджету Європейського Парламенту, дає вказівки квесторам тощо.

 

Нормативно-правова база

 

  Складається з Голови Парламенту та керівників політичних груп (керівника політичної групи може представляти її член). Депутати, які не входять до жодної з політичних груп Європейського Парламенту, делегують двох своїх представників, які однак не наділені правом голосу.

 

  Мета діяльності: досягнути згоди на рівні політичних сил у Парламенті; якщо її не досягнуто, проводиться голосування з урахуванням кількості депутатів політичної групи.

 

  Приймає рішення з питань організації роботи Парламенту і планування законодавчої діяльності. Вирішує питання, пов’язані з відносинами Європейського Парламенту з іншими інституціями Європейського Союзу, з національними парламентами держав-членів ЄС, з іншими міжнародними організаціями та державами, які не є членами ЄС. Пропонує свій проект порядку денного та наділена повноваженнями щодо визначення складу й компетенції комітетів, тимчасових слідчих комісій, делегацій. Представляє пропозиції політичних груп з вирішення адміністративних та бюджетних питань перед Бюро Парламенту. Визначає місця для депутатів у Європейському Парламенті (оскільки депутати розміщуються в залі не по країнах, а по фракціях).

 

Конференція керівників комітетів

 

   Складається з керівників усіх парламентських комітетів – і постійних, і тимчасових.

 

    Розробляють для Конференції голів рекомендації щодо діяльності комітетів та порядку денного Європейського Парламенту.

 

Конференція керівників делегацій

 

   Складається з керівників усіх постійних міжпарламентських делегацій.

 

   Виконують певні спеціальні завдання за дорученням Бюро та Конференції голів.

 

Комітети

 

    Діє 17 постійних комітетів, 20 міжпарламентських делегацій, 14 делегацій для об’єднаних парламентських комітетів

Домашнє завдання: зробити конспект.

Бажаю успіхів! Консультація відбудеться у відеочаті Вайбера. Усім попередньо налагодити зі мною контакт у Вайбері. Також можна надсилати відповіді на електронну пошту

Якщо будуть виникати питання, звертайтеся, завжди буду рада допомогти. Мій номер телефону у Вас є.