Вільно обраний предмет (ВОП)

 "Культура добросусідства: процвітання в єдності"

група 1 курс ІІІ

Фото виконаних робіт надсилайте у Вайбер або Телеграм

Тема: Турбота і недискримінація

1.Опрацюйте матеріал з даної теми

2. Зробіть конспект в робочому зошиті із зазначенням теми та дати уроку.

Всі люди  народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Що відноситься до поняття дискримінація?  

Дискримінація — рішення, дії або бездіяльність, спрямовані на обмеження або привілеї стосовно особи та/або групи осіб за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, якщо вони унеможливлюють визнання і реалізацію на рівних підставах прав і свобод людини та громадянина.

Не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме:

• спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту;
• здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними;
• надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом;
• встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян;
• особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.

Форми дискримінації         

• пряма дискримінація — рішення, дії або бездіяльність, що призводять до випадку, коли до особи та/або групи осіб за їх певними ознаками ставляться менш прихильно, ніж до інших осіб в аналогічній ситуації;
• непряма дискримінація — рішення, дії або бездіяльність, правові норми або критерії оцінки, умови чи практика, які формально є однаковими, але під час здійснення чи застосування яких виникають чи можуть виникнути обмеження або привілеї стосовно особи та/або групи осіб за їх певними ознаками, крім випадків, якщо такі дії або бездіяльність, правові норми або критерії оцінки, умови чи практика об’єктивно виправдані метою забезпечення рівних можливостей для окремих осіб чи груп осіб реалізовувати рівні права і свободи, надані їм Конституцієюі законами України;
• підбурювання до дискримінації — вказівки, інструкції або заклики до дискримінації стосовно особи та/або групи осіб за їх певними ознаками;
• утиск — небажана для особи та/або групи осіб поведінка, метою або наслідком якої є приниження їх людської гідності за певними ознаками або створення стосовно такої особи чи групи осіб напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери.

Хто наділений повноваженнями щодо запобігання та протидії дискримінації?

Суб’єктами, наділеними повноваженнями щодо запобігання та протидії дискримінації, є:

— Верховна Рада України;

— Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;

— Кабінет Міністрів України;

— інші державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування;

— громадські організації, фізичні та юридичні особи.

Які заходи здійснює Уповноважений Верховної Ради з прав людини щодо протидії дискримінації?

Такими заходами є:

• здійснює контроль за дотриманням принципу недискримінації в різних сферах суспільних відносин;
• проводить моніторинг та узагальнює результати дотримання принципу недискримінації в різних сферах суспільних відносин;
• розглядає звернення осіб та/або груп осіб з питань дискримінації;
• веде облік та узагальнює випадки дискримінації в різних сферах суспільних відносин;
• висвітлює у щорічній доповіді питання запобігання та протидії дискримінації та дотримання принципу недискримінації;
• здійснює співпрацю з міжнародними організаціями, відповідними органами зарубіжних країн з питань дотримання міжнародних стандартів недискримінації;
• здійснює інші повноваження, визначені Конституцією і законами України.

Які  повноваження має Уповноважений Верховної Ради України з прав людини у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків?

• у рамках здійснення  контролю  за додержанням прав та свобод людини і громадянина здійснює контроль за дотриманням рівних  прав та можливостей жінок і чоловіків;
• розглядає скарги на випадки дискримінації за ознакою статі;
• у щорічній доповіді висвітлює питання дотримання рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Чи мають право громадські організації, фізичні та юридичні особи брати участь у запобіганні та протидії дискримінації?

Так. До їх прав належать:

• брати участь у розробленні рішень, що приймаються державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування, щодо запобігання та протидії дискримінації;
• делегувати своїх представників до складу консультативно-дорадчих органів з питань запобігання та протидії дискримінації у разі їх утворення при державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим та органах місцевого самоврядування;
• проводити моніторинг з питань запобігання та протидії дискримінації;
• представляти в судах інтереси осіб та/або груп осіб, стосовно яких було застосовано дискримінацію;
• проводити громадську антидискримінаційну експертизу проектів нормативно-правових актів;
• провадити іншу діяльність відповідно до законодавства з питань дотримання принципу недискримінації.

Куди звертатися у разі застосування до особи дискримінації?

Особа, яка вважає, що стосовно неї було застосовано дискримінацію, має право звернутися із скаргою до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду.

Чи може відшкодовуватися шкода особі, щодо якої було застосовано дискримінацію?

Так. Така особа має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих їй унаслідок дискримінації, яка визначається законом.

Нормативні документи, які можуть бути корисними щодо застосування до особи дискримінації

Конституція України

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80

Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5207-17

Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2866-15

Загальна декларація прав людини

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_015

Домашнє завдання: Подумайте над запитаннями: 1.Як проявляється турбота про сиріт, людей похилого віку, хворих і людей з інвалідністю та ін. на державному рівні.2. Які ви знаєте  міжнародні нормативно-правові акти про запобігання появі стигми й дискримінації. 3.Коли відзначаються Міжнародні дні інвалідів, літньої людини та ін. 4. Традиції вашого народу, пов'язані з турботою про тих, що мають у цьому потребу

Тема: Азбука поведінки: як поводитися, якщо комусь потрібна допомога

З давніх часів у кожному королівстві був свій етикет – свої правила пристойності. Це була ціла наука, яку потрібно було вивчати і володіти нею досконало. Це була дуже важка, кропітка праця, але з часом правила поведінки спрощувалися (нам вже не потрібно при зустрічі робити незвичні па та поклони з капелюхом, як це було при дворі Людовика XIV) і набули загальних рис.

Так що нам ще пощастило. В основі сучасного етикету лежать досить прості правила поведінки. Їх не так багато, і якщо, ти  вивчиш норми етикету і не забудеш ними правильно користуватися, в будь – якій найвишуканішій компанії ти будеш почуватися вільно та розкуто і завжди будеш мати перевагу перед багатьма юнаками, які на жаль не користуються цими правилами. Тому читай далі та мотай на вус.

Деякі загальні правила етики

Основне правило можна сформулювати так:

Дівчата мають перевагу перед хлопцями.

Жінки – перед чоловіками, старші перед молодшими.

Інваліди чи хворі перед здоровими.

Наприклад вони вирішують, чи починати з ким не будь розмову, першими входять до кімнати і т.д. При знайомстві роблять інакше: спочатку називають дівчині ім’я хлопця, старшому ім’я молодшого. Дівчатам, жінкам, людям похилого віку слід поступатися місцем у громадському транспорті.

По сходам хлопець повинен іти так, щоб мати можливість в разі необхідності допомогти дівчині. Тобто піднімаючись, знаходитися за нею, а спускаючись – перед нею. Якщо ти когось ненароком зачепив то обов’язково вибачся.

Щоб мати хороші манери, дуже важливо правильно тримати своє тіло. Потрібно зажди керувати своїми рухами: сидиш ти чи стоїш. Негарно ходити занадто швидко, перестрибувати через кілька східців на сходах. Руки при ходьбі повинні рухатися легко, природно. Упиратися руками в боки , засовувати їх в кишені – дурний тон.

Манера сидіти часто дозволяє судити про те наскільки людина вихована. Сидіти потрібно рівно на передньому краї стільця (до речі і для твоєї постави це дуже важливо), не розводь занадто коліна, не закладай ногу за ногу.

 Правила перебування у поліклініці

1. Пацієнт, що зайшов до поліклініки у осінньо­зимовий період, зобов’язаний здати верхній одяг до гардеробу.

2. При записуванні на всі види медичних послуг пацієнт має звернутися до реєстратури. Якщо пацієнт прийшов до поліклініки вперше, реєстратор заповнює амбулаторну карту, в якій будуть відображені загальні дані. На прохання реєстратора пацієнт має надати паспорт або інший документ, що підтверджує особу.

3. Час початку проходження діагностичного обстеження, а також прийому лікаря може коригуватися із огляду на те, що у всіх пацієнтів різні проблеми та патології. Консультування пацієнта або обстеження можуть тривати понад запланований час, тому наступна консультація розпочнеться пізніше.

4. Всі дані діагностичних обстежень, а також діагноз і рекомендації лікаря заносять до амбулаторної карти пацієнта. Амбулаторні карти зберігають у поліклініці протягом всього часу спостереження і лікування. Амбулаторна карта може видаватися пацієнтові на вимогу за заявою.

5. Всі дані обстежень і консультативні висновки пацієнти отримують у вигляді медичної виписки, завіреної печаткою поліклініки.

6. Необхідною умовою для отримання позитивного ефекту від призначеного лікування є чітке виконання пацієнтом всіх приписів і рекомендацій лікаря, забезпечення необхідного рівня особистої гігієни і правил прийому медикаментів.

7. Пацієнт, перебуваючи у поліклініці, повинен із повагою ставитися до персоналу та інших пацієнтів, не дозволяти собі грубощів та нетактовності. Його поведінка не має порушувати атмосферу поваги і доброзичливості.

8. Пацієнтам, які з’явилися на прийом у брудному одязі або зі специфічними запахами, не прийнятними для поліклініки, а також пацієнтам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння, поліклініка має право відмовити у наданні послуг.

Правила перебування у стаціонарі

1. При перебуванні у стаціонарі пацієнти зобов’язані дотримуватися Правил внутрішнього розпорядку.

2. Обов’язковим є виконання приписів, рекомендацій і вказівок лікарів, особливо щодо режиму прийому ліків, харчування, навантаження (фізичного та психологічного), відмови від шкідливих звичок.

3. Пацієнтам не рекомендується залишати без нагляду цінні речі та гроші.

4. У стаціонарі лікарні встановлено такий режим відвідання пацієнтів: приймання передач та відвідування пацієнтів — щодня з 7:00 до 14:00 та з 17:00 до 20:00.

5. Головний чи черговий лікар має право самостійно змінювати години прийому відвідувачів. Тимчасові обмеження для прийому відвідувачів можуть бути встановлені щодо окремих пацієнтів їхнім лікуючим лікарем (за станом здоров’я).

6. Відвідувачам, що приходять до пацієнтів, заборонено:

• порушувати спокій та сон пацієнтів;
• приносити заборонені речі, у тому числі алкоголь, наркотичні та психотропні речовини, тютюнові вироби, а також медичні засоби та матеріали, що не були призначені пацієнту його лікуючим лікарем;
• порушувати санітарні правила та норми, зокрема вимоги щодо надягання халатів, бахіл тощо.

7. Відвідувачам та пацієнтам суворо заборонено проносити до палат стаціонару: зброю, колючі та ріжучі предмети, алкоголь, наркотичні та психотропні препарати, продукти сумнівної якості, квіти з сильним запахом, хімічні реактиви, отрути, не узгоджені із лікуючим лікарем лікарські препарати. У разі виявлення вказаних предметів у передачах або палатах, вони підлягають тимчасовому вилученню або одразу повертаються відвідувачам, які їх принесли для передавання пацієнтам.

Особливості надання першої допомоги при стресових станах 

 Ви можете зіткнутися з людиною, яка пережила стресову ситуацію. У разі, якщо перед вами людина, яка відчуває страх, необхідно: • перебувати з нею на одному рівні (сидіти, якщо вона сидить, або встати, якщо людина стоїть), дитину можна трохи обійняти; • дати зрозуміти людині, що вона не одна; • вислухати людину, якщо вона говорить, висловлюючи зацікавленість, розуміння та співчуття; • зробити все можливе, щоб людина розслабилась та відчула себе в безпеці. Слід пам’ятати, що у ситуації коли людина перестає бачити сенс свого життя, або їй не вдалося когось врятувати, може виникнути апатія. Такій людині необхідно задати декілька простих питань, які стосуються її особисто, а також спробувати залучити її до планування подальших дій вирішення проблеми, яка обумовила її життєве неблагополуччя. При спілкуванні з людиною, яка проявляє агресію, необхідно: • звести до мінімуму кількість оточуючих; • дати можливість «випустити пару»; • демонструвати доброзичливість, навіть якщо Ви не згодні; • не обвинувачувати людину у неналежній поведінці, не висловлюватись з приводу її дій (інакше агресивне поводження буде спрямоване на Вас); • запропонувати спільно знайти вихід із цієї ситуації; • спробувати розрядити обстановку смішними коментарями або діями, адже агресивне поводження – це один із способів, яким організм намагається знизити високу внутрішню напругу. 9 практичні поради соціальним працівникам, психологам та волонтерам Іноді пережиті потрясіння настільки сильні, що людина перестає розуміти, що відбувається довкола неї. Вона не в змозі відрізнити своїх від ворогів, небезпеки від порятунку. Така людина втрачає здатність логічно мислити й приймати рішення, якщо їй не надати необхідну допомогу, це може призвести до небезпечних наслідків, адже через знижений контроль за своїми діями людина може заподіяти шкоду собі та іншим. Отже, якщо перед вами людина, яка перебуває у руховому збудженні, потрібно: • ізолювати її від оточуючих; • не сперечатись з такою людиною; • намагатись говорити з нею спокійним тоном про почуття, які вона відчуває; • в розмові уникати фраз із часткою «не»; • пам’ятати, що рухові збудження тривають не довго, але можуть змінитися нервовим тремтінням, плачем, або агресивним поводженням. Нервове тремтіння може стати наслідком надзвичайної події, свідком або учасником якої стала людина. Тремтіння може виникнути відразу після травмуючої події, так і через деякий час. Таким чином організм «скидає напругу». На відміну від стану рухового збудження, нервове тремтіння бажано не зупиняти, оскільки це може призвести до розвитку серьозних захворювань людини. Не можна також обіймати людину, або притискати її до себе, заспокоювати, або говорити, щоб вона взяла себе в руки. Навпаки, необхідно підсилити тремтіння (протягом 10-15 секунд різко та сильно потрясти за плечі), при цьому продовжуючи розмовляти з людиною, щоб вона не сприйняла ваші дії за агресію, або напад. Після завершення нервового тремтіння людині необхідно дати можливість відпочити у спокійній обстановці. Якщо при спілкуванні з вами людина плаче, не слід залишати її на одинці, щоб дати їй можливість заспокоїтись, навпаки: • дайте людині виплакатись та виговоритись; • дайте відчути, що ви її слухаєте та співчуваєте (при цьому, не слід давати поради); • постарайтесь встановити з нею фізичний контакт (можна взяти за руку, погладити по голові тощо). Паніка може виникнути, якщо людина стикається з незвичайною та несподіваною для неї ситуацією, коли вона не відчуває можливості її змінити для подолання небезпеки. При виникненні паніки надзвичайно важливо вести себе впевнено, аби людина певною мірою відчула захищеність. 10 Допомога людині, яка знаходиться у стані шоку, стресу чи травми Основними засобами боротьби з панікою є: • переконання (якщо є час); • категоричний наказ; • пояснення помилковості небезпеки; • використання сили; • усунення (ізоляція) найнебезпечніших панікерів. Людині, яка може або вже опинилася у надзвичайній ситуації слід рекомендувати: • ухвалювати швидкі рішення; • бути впевненим/впевненою і рішучим/рішучою, коли потрібно, але вміти підкорятися, якщо необхідно; • бути незалежним/незалежною і самостійним/самостійною; • постійно і безперервно контролювати самого/саму себе; • вміти розрізняти небезпеку; • вчитись розпізнавати людей; • визначати і знати свої можливості та не падати духом; • в будь-якій ситуації намагатися знайти вихід. Тримайте завжди біля себе воду для пиття. Вода ‒ один з елементів нормалізації організму. Лікарі радять при стресових ситуаціях багато пити та вмиватись. 

Особливості роботи з особою, яка втратила близьку людину 

У людини, яка втратила рідних чи близьких виникає реакція горя, яка ділиться на три фази:

 1. шок і заціпеніння (триває від декількох секунд до декількох тижнів);

 2. страждання (триває 6-7 тижнів, можливо і більше часу); 

3. прийняття своє втрати (зазвичай завершується через рік після втрати).

 Для того, щоб вміти надати ефективну допомогу такій людині слід вирізняти на якій фазі горя вона знаходиться. Відразу після звістки про смерть близької людини в особистості виникає гострий душевний біль та спроба відкинути реальність ситуації (це буває, навіть, якщо смерть близької людини не була раптовою, а очікувалася тривалий час). Людина може довгий час перебувати у стані ступору, який може змінюватись моментами метушливої активності. Вона може відсторонюватись від навколишніх, бажати бути насамоті та десь подалі від всіх своїх звичайних справ, відчувати оніміння, втрату апетиту та сну. 11 практичні поради соціальним працівникам, психологам та волонтерам У другій фазі горя, людині необхідно дати можливість побути наодинці, відпочити. Але, слід пам’ятати, що в цей період стан людини полегшується підтримкою рідних і друзів, причому, суттєва не сама їх дійова допомога, а легка доступність упродовж кількох тижнів. У таких випадках спеціаліст може допомогти такій людині виконуючи роль слухача. Однак не слід намагатися зупиняти людину, якщо вона плаче, адже після того, як дати волю сльозам, на душі стає небагато легше, навпаки, якщо людина стримує сльози емоційної розрядки не відбувається. Внутрішнє напруження може завдати шкоди фізичному та психічному здоров’ю людини. Не заважайте також проявляти злість, оскільки агресивне поводження – один із способів за допомогою якого організм намагається знизити високу внутрішню напругу. Однак слід контролювати, щоб прояви злості не відбувалися досить тривалий час. Необхідно ставитися до людини з увагою, старайтесь пояснити, що страждання буде не завжди, втрата – це не покарання, а частина нашого життя, не треба шукати у втраті рації, мети чи плану, а поховати близьку людину – це не те ж саме, що її забути. Слід пам’ятати, що людину, яка знаходиться в першій стадії горя, не можна залишати наодинці. Необхідно проявляти до неї щонайбільше уваги, при цьому: • частіше доторкайтеся до людини (обіймайте, кладіть руку на плече, беріть її руку у свою); • допомагайте людині ухвалювати необхідні рішення, залучайте до організації похорону; • дайте їй можливість відпочити; • дайте людині можливість поплакати; • простежте за тим, щоб вона приймала їжу; • говоріть про померлу людину в минулому часі; • згадуйте тільки гарне та приємне, що пов’язано з померлою людиною. Коли проходить перша фаза горя, поведінка людини змінюється. Основними ознаками другої фази горя може бути: • дратівливість; • злість; • ослаблення уваги, неможливість на чому-небудь сконцентруватися; • порушення пам’яті на поточні події; • тривога; • бажання усамітнитися; • порушення сну; • млявість; • відчуття порожнього шлунку, кому в горлі; • підвищена чутливість до навколишнього; • почуття провини перед померлим (загиблим); • відчуття в людини присутності померлого (загиблого); • ідеалізування померлого (загиблого). 12 Допомога людині, яка знаходиться у стані шоку, стресу чи травми Намагайтесь сприяти людині отримувати фізичні навантаження та пити побільше води. Зміна помешкання, переїзд на нетривалий час, перепланування чи перестановка меблів теж допомагають у плануванні та перспективі на вихід з кризи. Основним завданням є забезпечення такої допомоги, яка дозволить людині не застрягти на тривалий час у фазі страждання (в людини може спостерігатись апатія, знизитись самооцінка, виникнути почуття власної неповноцінності, або може з’явитися думки про самогубство тощо). Оскільки такий стан може призвести до серцевих, або інфекційних захворювань, нещасних випадків, алкоголізму, депресії та інших розладів (тому, що різко знижується імунітет). У таких випадках необхідне доброзичливе ставлення до людини, не слід її звинувачувати. Важливо розряджати обстановку та відволікати людину від думок, які завдають їй страждання, адже після пережитого наступає фаза прийняття, коли в людини відновлюється сон та апетит. Втрата перестає бути головною подією в житті, з’являється здатність планувати своє життя. Спеціалісти повинні допомогти людині скорегувати свої подальші дії в житті (скласти план на рік чи два, визначитись з професійною діяльністю, чи зміною вже існуючої професії, закінчити розпочате чи навпаки почати якусь роботу, навчання, відчути захоплення в якійсь дії). Якщо Ви відчуваєте, що потребуєте спілкування з родиною чи друзями людини, яка загубила рідних, зробіть це. Спільно подумайте, яка допомога потрібна цій людині та її родині, можно запропонувати зробити спільний план дій, однак пам’ятайте, що не можна нав’язуватись чи сильно наполягати. Наполягаючи чи примушуючи людину Ви можете зробити ще гірше. Терпіння та доброзичливе ставлення принесуть свої плоди.

Домашнє завдання: Подумайте над запитаннями:1.Який повинен бути "Етикет при відвідинах хворих"?. 2. "Етикет у спілкуванні з людьми з інвалідністю". 3. Як допомогти людині у стані шоку чи в кризовій ситуації. 4.Правила поведінки на похороні та поминках.