20.10.2022

Всесвітня історія. 9 група ІІ курс, 4 група ІІ курс. Межова.

Шановні здобувачі освіти, продовжуємо навчання.

Фото виконаних робіт надсилайте у Вайбер або Телеграм

Тема: Організація Північноатлантичного договору (Північноатлантичний альянс,НАТО) та Організація Варшавського договору (ОВД); закріплення біполярності світу

1.Опрацюйте матеріал з даної теми,

2. Зробіть конспект в робочому зошиті із зазначенням теми та дати уроку.

Також можна надсилати відповіді на електронну пошту.

4 квітня 1949 року США, Канада, Великобританія, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Норвегія, Данія, Ісландія, Португалія підписали у Вашингтоні Північноатлантичний договір (через це його часто називають Вашингтонським договором) і таким чином утворили Організацію Північноатлантичного договору (NATO – North Atlantic Treaty Organisation), яку також називають Північноатлантичним альянсом. Кожна з держав приєдналась до нього добровільно після публічного обговорення і внутрішньої парламентської процедури. У 1952 році до НАТО ввійшли Греція і Туреччина, в 1955 – ФРН, у 1982 – Іспанія, в 1999 – Польща, Чехія та Угорщина, в 2004 р. – Латвія, Литва, Естонія, Словенія, Болгарія, Румунія і Словаччина, а в 2009 р. - Албанія та Хорватія. На нинішній момент членами цієї організації є 28 держав Європи та Північної Америки.

НАТО - це міжурядова організація, у якій усі держави-члени повною мірою зберігають суверенність і незалежність. На сучасному етапі зусилля Альянсу спрямовані, передусім, на підтримку міжнародного миру й безпеки, протидію новим викликам і загрозам, гарантування стабільності й добробуту її країн-членів.

Головним принципом діяльності Організації є загальне визнання суверенними державами необхідності співпрацювати на основі неподільності безпеки його членів. Альянс дає можливість досягти індивідуальних власних цілей в питаннях національної безпеки через колективні зусилля.

Діяльність НАТО зосереджена на таких основних напрямках:

• здійснення миротворчих операцій з метою врегулювання конфліктів та забезпечення пост-конфліктного будівництва;
• боротьба з міжнародним тероризмом, розповсюдженням зброї масового знищення, нелегальним обігом наркотичних речовин, торгівлею людьми, незаконним відмиванням грошей;
• впровадження міжнародних освітніх та наукових програм;
• надання гуманітарної допомоги країнам, постраждалим від стихійних лих та техногенних катастроф;
• сприяння демократичному розвитку країн, забезпеченню дотримання основоположних прав людини, боротьбі з корупцією, ефективному функціонуванню механізмів державного управління.

Україна пройшла шлях від Хартії про особливе партнерство, підписаної 09.07.1997 р. в Мадриді, через План дій, схвалений 22.11.2002 р. у Празі, в рамках якого реалізується щорічний Цільовий план Україна – НАТО, до Інтенсифікованого діалогу з НАТО з питань набуття членства та відповідних реформ, який було започатковано 21.04.2005 р. у Вільнюсі. Процес Інтенсифікованого діалогу, започаткований на виконання рішень Мадридського саміту НАТО 1997 р., пропонується країнам, що висловили зацікавленість стати членами Альянсу, і є першим етапом офіційного процесу підготовки країн-аспірантів до членства в НАТО. Цільовий план Україна – НАТО на 2006 р. за своєю філософією та структурою побудовано за схемою Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ). Виконання ПДЧ є останнім етапом на шляху до отримання країною-претендентом запрошення приєднатися до Альянсу.

2020—2022

12 червня 2020 року Україна здобула статус партнера з розширеними можливостями НАТО.

Після російського вторгнення в Україну 2022 року громадська думка у Фінляндії та Швеції різко схилилася на користь вступу до НАТО: більше громадян підтримало членство в НАТО, ніж тих, хто вперше був проти цього. Опитування, проведене 30 березня 2022 року, показало, що близько 61 % фінів виступають за членство в НАТО, проти 16 % проти і 23 % не впевнені. Опитування, проведене 1 квітня, показало, що близько 51 % шведів виступають за членство в НАТО проти 27 % проти. Фінський парламент вирішив обговорити питання членства в НАТО пізніше того ж року. Аналітики очікували, що Фінляндія та Швеція узгодять свої рішення щодо членства в НАТО, подібно до того, як вони координували своє рішення про вступ до ЄС у 1995 році,,хоча Фінляндія може приєднатися трохи раніше. У середині квітня уряди Фінляндії та Швеції почали вивчати членство в НАТО, їхні уряди замовили звіти про безпеку на цю тему та незабаром розпочали дебати.Аналітики вважали, що, ймовірно, і Фінляндія, і Швеція приєднаються до НАТО, і обидві країни потенційно можуть подати заявки на членство вже в червні.

Наприкінці квітня фінське видання повідомило, що Фінляндія і Швеція погодилися подати заявку на членство в НАТО у травні.Додавання двох скандинавських країн значно розширить можливості НАТО в Арктиці, Скандинавії та Балтії. Потенційне членство Фінляндії та Швеції розглядається як найбільш значне розширення НАТО з 2004 року, коли додалися країни Балтії.

До 12 травня 2022 року Фінляндія оголосила, що подасть заявку на членство в НАТО. Водночас опитування показало, що 76 % фінів підтримують вступ Фінляндії до НАТО.

29 червня 2022 року в Мадриді відбувся саміт, де було прийнято рішення про прискоренне вступлення Фінляндії та Швеції до НАТО. 5 липня глави МЗС цих країн зустрілись з Єнсом Столтенбергом та підписали протоколи про вступ до Альянсу.

ВАРША́ВСЬКИЙ ДО́ГОВІР – угода про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу, укладена 14 травня 1955 у Варшаві Албанією, Болгарією, Німецькою Демократичною Республікою, Польщею, Румунією, СРСР, Угорщиною та Чехословаччиною. Вступив у дію 5 червня 1955. Договір уклад. на 20 р. із автоматич. продовженням на наступні 10 р. для тих країн, які його не розірвуть за рік до закінчення цього строку. 1975 термін дії продовж. на 10 р., у 1985 – ще на 20 р., з наступ. пролонгацією на 10 р. Основу В. д. склав військ.-політ. союз соціаліст. країн Європи – Організація Варшавського договору (ОВД), створ. на противагу НАТО. Албанія від 1962 не працювала у В. д., а 1968, протестуючи проти окупації Чехословаччини, офіц. вийшла з нього. Вищий орган – Політ. консультатив. ком-т – знаходився у Москві. Органами Політ. консультатив. ком-ту були Ком-т міністрів закордонних справ, Об'єднаний секретаріат, Ком-т міністрів оборони та Об'єднане командування. Країни ОВД брали зобов'язання утримуватися від силових методів вирішення суперечок у міжнар. відносинах, консультуватися між собою з усіх важливих питань, надавати допомогу у разі воєн. нападу на одну або кілька країн-учасниць. Найважливіші принципи, що були декларовані як основа взаємовідносин між державами, – рівність усіх країн, невтручання у внутр. справи одна одної, тісне всебічне співроб-во, взаємна повага незалежності та суверенітету, гармонійне сполучення нац. та інтернац. інтересів. Однак ці принципи грубо порушувались з боку СРСР, який використовував ОВД як знаряддя власної політики, зокрема з допомогою військ. підрозділів країн-учасниць ОВД були придушені демократ. рухи в Угорщині (1956) та Чехословаччині (1968). Зростання антитоталітар. і незалежниц. настроїв серед насел. країн-учасниць ОВД, вимоги проведення самостій. політики і демократ. реформ призвели до того, що у лютому 1990 були скасовані військ. органи ОВД, а 1 липня 1991 у Празі Болгарія, Угорщина, Румунія, СРСР і Чехословаччина підписали протокол про припинення дії В. д. (Нім. Демократ. Респ. вийшла із ОВД у 1990, після об'єднання із Федератив. Респ. Німеччина). Скасування В. д. стало фактич. закінченням «холодної війни» – військ.-політ. протистояння ОВД і НАТО, яке тривало бл. 40 р., і поштовхом до зміни зовн.-політ. орієнтирів країн Сх. Європи.

Домашнє завдання: Опрацюйте матеріал , випишіть і вивчіть дати.

Бажаю успіхів! Консультація відбудеться у відеочаті Вайбера. Усім попередньо налагодити зі мною контакт у Вайбері. Також можна надсилати відповіді на електронну пошту

Якщо будуть виникати питання, звертайтеся, завжди буду рада допомогти. Мій номер телефону у Вас є.