Вільно обраний предмет (ВОП) 

4.10.2022

 "Культура добросусідства: процвітання в єдності"

група 1 курс ІІІ

Фото виконаних робіт надсилайте у Вайбер або Телеграм

                    Тема:  Принципи діалогу. Ненасильницька комунікація

Метод ненасильницької комунікації називають «мовою життя». І зовсім не даремно! Це — мова батьків зі своїми дітьми-підлітками, мова подружжя, партнерів по бізнесу, мова вчителя й учнів. Метод ненасильницької комунікації — це алгоритм, який допомагає нам говорити так, щоб нас не просто слухали, а й чули.

Ненасильницьке спілкування — це створення нової культури комунікації, в основі якої лежить співпраця

Всі ми кілька разів на день емоційно пояснюємо рідним, друзям, чому треба зробити так, як ми вважаємо за потрібне. Часто це призводить до нерозуміння і навіть агресії. Я довго шукала спосіб, який допоможе перетворити будь-яку розмову на конструктивний діалог. Відповіддю став метод ненасильницького спілкування.

Спершу може здатися, що ненасильницьке спілкування (ННС) — це вміння переконати всіх у своїй правоті за допомогою приємних слів без криків і істерики, щоб в результаті все вийшло, як я хочу. Але глибина методу полягає якраз в тому, що ти не обов’язково виграєш суперечку. Виявляється, ніхто не повинен нікого “замочити”. Замість цього ви ставите себе на місце опонента, намагаєтеся зрозуміти його емоції і потреби, потім озвучуєте свої потреби і в підсумку разом знаходите рішення. наприклад:

“Скільки можна спізнюватися! Ти всіх нас підвів!”

або

“Ти запізнилася на 40 хвилин, я розгублений, коли не знаю, скільки ще тебе чекати. Ми не могли почати роботу. А мені потрібно планувати свій день, в наступний раз попередь заздалегідь, будь ласка”.

Ці два висловлювання проілюструють 4 головних принципи ненасильницького спілкування.

Спостереження. У будь-якій ситуації ви спершу спостерігаєте і озвучуєте, що бачите, але ні в якому разі не оцінюєте. “Скільки можна спізнюватися!” — це оцінка. “Ти запізнився на 40 хвилин” — це констатація факту, як і “Я просив помити посуд, але тарілки досі брудні”.

Почуття. Ми звикли приховувати свої почуття, але часто саме в них корінь конфлікту. Опонент, та й ви самі, можете не розуміти, чому так поводитеся. Метод ННС вчить не боятися озвучувати свої переживання. Наприклад: “Я розгублений, коли не знаю, скільки ще тебе чекати”, “Я серджуся, коли ти не виконуєш свої обіцянки”.

Потреба. Поведінка людини базується на потребах. Вони стоять за будь-якою нашою дією. А конфлікти трапляються, коли ці потреби не задоволені. Базові потреби у всіх людей однакові — безпека, увага, потреба бути ефективним, почутим і так далі. Тож наступний крок — озвучте свою потребу.

Прохання. Завершити комунікацію варто чітким проханням, а не жорсткою вимогою. “Наступного разу, будь ласка, попереджай заздалегідь” замість “Ти зобов’язаний звітувати про кожен свій крок”.

Ми звикли приховувати свої почуття, але часто саме в них корінь конфлікту.

Основоположник ННС Майкл Розенберг називає таку комунікацію мовою життя, мовою потреби. Такий підхід допомагає усвідомити, як ми часом агресивно висловлюємо свої думки, і навчитися слухати інших. Ми не йдемо на поводу у автоматичних реакцій, не кидаємося звинуваченнями та образами, а намагаємося відчути людини і встановити з нею зв’язок. Це зовсім інший рівень спілкування. І важливо почати практикувати його якомога раніше, щоб уникнути непотрібних, а часом і руйнівних конфліктів у майбутньому.

Метод ННС набуває популярності у всьому світі, і Україна не виняток. Вчителі вже починають використовувати метод ненасильницького спілкування в комунікації з учнями. Другий крок — навчити цьому дітей. Під час навчання персоналу нашої школи експерт з ненасильницької комунікації Ева Рамбала розповідала, що в Угорщині є кілька навчальних закладів, де двічі на тиждень у дітей проходять уроки з медіації конфліктів. Учням допомагають розпізнавати емоції, виявляти потреби і так далі.

Нещодавно я стала свідком ситуації: двоє хлопчиків сиділи в бібліотеці, один намагався зосередитися і читати книгу, а другий чіплявся до нього. Зазвичай в такий момент діти або ображаються і плачуть, або починають штовхатися і хтось отримує в ніс. Я була здивована, коли почула: “Ти мене відволікаєш. Я серджуся і вже дуже хочу тебе вдарити”. Завдяки прикладу наших вчителів діти починають використовувати прийоми ненасильницького спілкування і вчаться комунікувати на рівні дорослих.

Щоб побачити результати цього методу, потрібен час. Це не та ситуація, коли купив кондиціонер і тепер в приміщенні завжди буде приємна температура. Ненасильницьке спілкування — це гра в довгу, це створення культури і нового середовища. Останні століття люди розвивалися в постійній боротьбі за виживання. Але прийшов час зробити крок вперед. І чим більше буде ненасильницької комунікації, тим швидше цивілізація перейде на новий рівень — рівень співпраці.

Домашнє завдання: наведіть 1-2 приклади ненасильницької комунікації із власного життєвого досвіду.