понеділок, 10 жовтня 2022 р.

 Вільно обраний предмет (ВОП) 

11.10.2022

 "Культура добросусідства: процвітання в єдності"

група 1 курс ІІІ

Фото виконаних робіт надсилайте у Вайбер або Телеграм

                    Тема: Азбука поведінки: зовнішній вигляд і культура мови

    Етикет — це правила поведінки в суспільстві, норми людських взаємин, правила ввічливості. Якщо людина робить тільки те, що їй хочеться, незважаючи на оточуючих, про неї говорять, що це невихована людина, яка не дотримується правил етикету. Такі люди не викликають поваги. Доволі часто зовні красива, акуратно одягнена людина поводиться грубо, непристойно. Така людина нікому не в радість. Навіть її зовнішній вигляд не може змінити думку оточуючих про неї. І, навпаки, є люди не дуже красиві, немодно одягнені, але дуже добрі, чуйні та ввічливі. З такими людьми завжди хочеться спілкуватися, бути поруч із ними. Культурна людина ніколи не скривдить, не стане кричати й ображати, тому що знає, що це некрасиво. Уже по тому, як людина входить до кімнати, як вітається, які перші слова і яким тоном промовляє, можна судити про її вихованість і культуру. Вихована людина ніколи не стане перебивати співрозмовника, дослухає його до кінця і лише потім запитає чи попросить уточнити незрозуміле. Допомагати оточуючим людям, піклуватися про них, співчувати — найголовніше для культурної людини. Вона завжди дотримаєтья даного слова, не підведе у важку хвилину. Вона надійна й порядна. Існує багато правил культурної поведінки. Треба тільки твердо знати: якщо прагнеш стати по-справжньому культурною людиною — вчися протягом усього життя, спостерігай, міркуй, виховуй себе.
     Зовнішній вигляд ділової людини - що перший крок до успіху, оскільки для потенційного партеру його костюм служить кодом, що свідчить про міру надійності респектабельності і успіх в справах. У бізнесі психологічні чинники грають до здивування важливу роль, часто анітрохи не меншу, ніж майстерно підготовлені ділові пропозиції. У більшості промислово розвинених країнах важкі золоті персні, ланцюжки і браслети, годиники (що кидаються в очі особливо підробні "Лонжіни" і "Ролекси" з Гонконга або зайва строкатість краватки можуть лише зародити підозри у вашій серйозності. Імітація багатства вважається в бізнесі важким гріхом.
"Стереотип "хорошого радянського бізнесмена" - що не маючого великого особистого стану дивакуватий новачок, у  якого природний талант, здатність швидко вчитися розуму- і великі потенційні можливості його країни, поки компенсують деяку неотесаність, мала кількість знань і капіталів.
При першому контакті і подальших переговорах з іноземним партнером варто надіти ретельно вичищений і відпрасований костюм зі світлою сорочкою і краваткою в тон. Не потрібні для офіційних зустрічей темні (тим більше чорні) сорочки, що війшли у нас в моду зі світлою краваткою, оскільки такий вигляд може підсвідомо викликати у партнерів асоціацію з гангстером з голівудського бойовика.
Суворий японський етикет забороняє навіть під час переговорів знімати піджаки або розпускати вузли краваток, за винятком тих особливих випадків, коли це пропонує зробити глава делегації ваших партнерів, даючи зрозуміти, що наступив час неформальних переговорів. Є навіть спеціальний міжнародний термін "ноу тай сеши", тобто "зустріч без краваток".
Категорично забороняється з'являтися на переговорах в сорочці з краваткою, не говорячи вже про спортивні сорочки, навіть якщо на вулиці стоїть нетерпима жара. 
Не можна з'являтися на переговорах в куртках, спортивних брюках і, тим більше в джинсах, навіть якщо це сама що ні на є "фірма", від якої божеволіють наші співвітчизники, яка обійшлася вам в солідну суму. Варто уникати і шкіряних піджаків, оскільки поважаючі себе ділові люди надівають їх щонайбільше на заміські прогулянки.
Іноземні бізнесмени спостережливі, ретельно стежать за деталями і причепливо враховують їх в своїх висновках.  У Японії особливо необхідне чисте носіння без дір, оскільки там доводиться роззуватися кожний раз, коли ви приходите в чийсь будинок або обідаєте на солом'яних матах татами в ресторані.
Нічого так не псує враження, як ненавмисно витягнута з кишені пом'ята і несвіжа носова хустка, полувідірвані гудзики або звичка протирати очки кінцем краватки.
Потріскане і запиленне взуття може зіпсувати враження навіть від цілком пристойного костюма. Світлі черевики не йдуть до темних брюк.  Необхідно уникати, дуже пахучих одеколонів і лосьйонов після гоління.

Головне до чого потрібно прагнути - загальне враження охайності, акуратності і навіть деякої педантичності в одягу. Це повинно змусити партнера мимовільно думати, що так же "підтягнуті" будете ви і в справах.
Варто пам'ятати, що відвислий живіт і задишка справляють гнітюче враження на іноземних бізнесменів, які вважають, що важко чекати чогось путного від людини, не здатної стежити за своєю фігурою
КУЛЬТУРА МОВИ — дотримання усталених мовних норм (див. Норма мовна) усної і писемної літ. мови, а також свідоме, цілеспрямоване, майстерне використання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування. Наука про К. м. — окр. галузь мовознавства, яка, використовуючи дані історії української літературної мови, граматики, лексикології, стилістики, словотвору, виробляє наук, критерії в оцінці мовних явищ. Важливими складовими частинами К. м. є ортологія, стилістика мови (функціональна й експресивна оцінка мовних засобів), стилістика мовлення (ступінь доцільності використання мовних засобів у тексті). Гол. завдання К. м. — виховання навичок літ. спілкування, пропаганда й засвоєння літ. норм у слововжитку, грамат. оформленні мови, у вимові та наголошуванні, неприйняття спотвореної мови або суржику. Низька К. м. характеризується порушенням правил слововживання, граматики, вимови та наголошення, написання. Напр., помилково вживають вислови добро пожалувати зам. ласкаво просимо, підписка газет зам. передплата газет, дякувати його зам. дякувати йому; неправильно наголошують слова: рóблю, пи'шу, підéмо зам. роблю', пишý, пíдемо. Ознакою низької К. м. є оглушення дзвінких приголосних у кінці слів і складів, м’яка вимова шиплячих, коли вимовляють дуп зам. дуб або чьому, шчьо зам. чому, що.
К. м. оцінюється щодо точності, ясності, виразності, стиліст. вправності, майстерності мовця у використанні лекс., грамат. синонімів, у доборі варіантів висловлювання (див. Варіантність норми) тощо. Існують, зокрема, синтакс. засоби увиразнення оратор. мови — риторичні питання, звертання до слухачів, різноманітні форми діалогізації мови, які надають оратор. стилеві емоційності, невимушеності, жвавості. Висока К. м. означає володіння стиліст, багатством мови, уникнення у мовній практиці газетних штампів, канцеляризмів, діалектизмів, досягнення такої усної і писемної форми спілкування, яка б найповніше, найточніше передавала зміст думки. Мовні стереотипи, недбалість у висловленні — це бідність думки. К. м. безпосередньо пов’язана із станом нормування, кодифікації літературної мови, відбитим у словниках, граматиках, практ. курсах мови. Регулювальна функція К. м. полягає, зокрема, в досягненні діал. рівноваги між нормат. та істор. граматикою, між практ. і теор. курсами мови. Вона по-різному реагує на закономірності усної мови і писемної мови. Культура усної мови — це традиції усного спілкування освічених кіл суспільства, багатого на варіанти порівняно з культурою писемної мови. К. м. — категорія оцінна, але індивід. смаки, уподобання мають грунтуватися на сусп. мовній практиці. Основи К. м. закладаються у дошкільному та шкільному вихованні. Тут формується мовний етикет, засвоюються зразки мовної поведінки, відшліфовані в процесі культур. спілкування носіїв мови. Індивід. робота над К. м. триває протягом усього свідомого життя мовця.
Виховання К. м. — це розвиток чуття мови у процесі пізнання найкращих худож.-естет, зразків мови, засвоєння мовно-культурних традицій народу. В широкому розумінні К. м. передбачає високий рівень нац.-мовної свідомості індивідів, їх дбайливе ставлення до рідного слова, усвідомлення його значення для розвитку інтелектуальної та ємоц. культури нації.
Культура мови — рівень володіння нормами усної і писемної літературної мови, а також свідоме, цілеспрямоване, майстерне використання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування.
Культура мовлення — це сукупність таких якостей, які найкраще впливають на адресата з урахуванням реальної ситуації, поставлених мети й завдань. До них належать: точність, зрозумілість, чистота мови, багатство й розмаїтність, виразність, правильність.


Домашнє завдання. Опрацювати матеріал.

 Фото виконаних робіт надсилайте у вайбері

Бажаю успіхів! Консультація відбудеться у відеочаті Вайбера. Усім попередньо налагодити зі мною контакт у Вайбері. Також можна надсилати відповіді на електронну пошту

Якщо будуть виникати питання, звертайтеся, завжди буду рада допомогти. Мій номер телефону у Вас є. 

Немає коментарів:

Дописати коментар